Коментар до Закону України «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо документів, що засвідчують право на земельну ділянку, а також порядок розділу й об'єднання земельних ділянок» (№1066-VI).
2 травня 2009 року набув чинності Закон України «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо документів, що засвідчують право на земельну ділянку, а також порядок розділу й об'єднання земельних ділянок». Закон має вирішити проблему дефіциту бланків державних актів і регламентації строків у взаєминах із органами земельних ресурсів при реєстрації прав на земельні ділянки, але, по-суті, не виключає двостадійну процедуру придбання права власності на земельні ділянки приватної власності.
В результаті новий алгоритм одержання прав власності на придбану на підставі угоди земельну ділянку приватної власності буде виглядати в такий спосіб:
(а) висновок і нотаріальне посвідчення цивільно-правового договору, направленого на придбання земельної ділянки у власність (наприклад, купівля-продаж, міна, дарування, договір про задоволення вимог кредиторів, доданий до договору іпотеки земельних ділянок). При цьому договір, що укладається, в якості обов'язкового додатоку припускає включення державного акту про право власності попереднього власника, а обов’язком нотаріуса є проставлення відмітки про перехід права власності у відповідність із Порядком здійснення оцінки про перехід права власності на земельну ділянку, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2009 р. N 439.
(б) реєстрація договору в місцевих органах земельних ресурсів без використання технічної документації по землевпорядкуванню на виготовлення документів, що засвідчують права на земельну ділянку. При цьому органам земельних ресурсів надано тільки 14 календарних днів для реєстрації прав. Саме з моменту реєстрації прав на земельну ділянку зацікавлений набувач зможе вважати себе власником земельної ділянки.
Виключення державного акту із числа правовстановлюючих документів у випадку придбання земельних ділянок на підставі угод є істотним кроком в бік спрощення й здешевлення процедури придбання прав власності на вказані земельні ділянки. Законом також надається унікальна можливість особам, що не встигли оформити державний акт на право власності на земельну ділянку, утриматися від його одержання, обмежившись реєстрацією договору.
Збережена двостадійна процедура придбання прав на земельну ділянку унеможливлює здійснення декількох угод із придбанням ділянок в один день (приміром, передача в іпотеку придбаної земельної ділянки).
Однак позитивним аспектом у реєстрації прав на земельні ділянки на підставі договорів є можливість одержання одного правовстановлюючого документа і на земельну ділянку, і на об'єкт нерухомості, розташований на ньому, у випадку їхнього одночасного придбання у відповідність зі статтею 120 Земельного кодексу України.
Довгоочікуваним нововведенням закону стало впровадження принципу - один державний акт на право власності на одну земельна ділянку, що дозволить зняти питання про порядок переоформлення державного акту у випадку відчуження власником однієї з ділянок зі збереженням прав на інші. У той же час, особи, які одержали один акт на кілька земельних ділянок, з моменту набрання чинності Закону будуть обмежені у відчуженні земельних ділянок до переоформлення окремих державних актів на кожну з ділянок.
Не менш довгоочікуваним нововведенням для учасників земельного ринку стало врегулювання процедури розподілу/об'єднання земельних ділянок і відчуження їхніх частин. Так, частина земельної ділянки може бути відчужена після виділення її в натурі й одержання окремого державного акту на право власності. Виділенню частини ділянки в натурі буде передувати підготовка технічної документації на розподіл/об'єднання земельних ділянок у складі, що буде передбачений статтею 56 Закону України «Про землевпорядження».